День виводу військ з Афганістану
Будь-яка війна – це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі – людським життям. В народну пам’ять глибоко врізалася неоголошена афганська війна, відгомін якої ми відчуваємо й досі. Вона чорним смерчем пронеслася над просторами України, зачепила прості родини робітників і селян, які віддали своїх, часто єдиних, синів до армії, не відаючи, через яке пекло їм доведеться пройти.
15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю. Сьогодні виповнилося 32 роки з дня виводу радянських військ з Афганістану. В Іванівській ЗОШ зібралися учні 7 – 11 класів , щоб вшанувати тих, хто поліг у афганських ущелинах і згадати тих наших односельців, яким пощастило повернутися до рідного дому. Страшними дорогами афганської війни пройшли наші земляки: Сливний Олександр Григорович, Штонда Олександр Володимирович та Сливний Василь Миколайович. Солдатам-афганцям з нашого села випав щасливий квиток – їм випало вижити. Вони повернулись до рідного дому, на рідну українську землю. Кожен із них найкраще розумів цінність людського життя і сутність мирного існування, кожен знав як боляче оплакувати втрати, кожен із них чесний перед власною совістю і світлою пам’яттю. Для кожного Афган є незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, про безкорисливу дружбу і вірність військовому обов’язку.
Нажаль, Сливного Олександра Григоровича, одного з воїнів – інтернаціоналістів вже немає, помер від хвороби, та ми пам'ятаємо про цю чудову людину, його героїчне минуле, який виконував свій обов'язок, як підказувала совість, а значить правильно, тому що іншого шляху не було.
Хвилиною мовчання та запаленими свічками учні вшанували пам'ять про мужніх і дорогих синів України, яким судилось увійти в безсмертя.